А. С. Пушкін більше семи років працював над першим реалістичним романом у віршах "Євгеній Онєгін", в якому відбилася "все життя, вся душа, вся любов його", "його почуття, поняття, ідеали". Це твір, що відображає один з переломних моментів в російській історії, піднімає ряд проблем: філософських, соціальних, моральних. Роман вражає своєю об'ємністю і глибиною думки, і тому літературні критики не могли пройти повз нього, не сказавши кілька слів на його адресу. Один з видних критиків минулого століття Віссаріон Григорович Бєлінський, аналізуючи пушкінське твір, називає його "енциклопедією російського життя".
У своєму віршованому романі - у власне розповідної його частині і в численних ліричних відступах, які Пушкін назвав "базіканням", - поет зображує російську життя з небувало широким, справді енциклопедичним розмахом, але в той же час робить це лаконічно, у гранично стислій формі, дійсно наближаючись до стислості енциклопедичних статей і заміток. В "Євгенії Онєгіні" автор показує нам холодний і егоїстичний Петербург, патріархальну Москву, село, що зберігається традицій і звичаї, створює реалістичні портрети дворян того часу, стану, до якого сам належав і життя якого добре знав. У цьому й полягає "енціклопедіч-ність" роману. Пушкін в гранично стислій формі розповів про побут, звичаї, звичаї Росії першої чверті XIX століття.
Безумовно, основне місце в романі посідає опис життя головного героя - молодого столичного "гульвіси" Євгенія Онєгіна, на прикладі життя якого автор показує побут і звичаї світського суспільства. Ми дізнаємося про типовий вихованні дітей дворян в той час:
Спершу Madame за ним ходила,
Потім Monsieur його змінив.
Дитина була різів, але міл.
Monsieur l'Abbe, француз убогій,
Щоб не змучився дитя,
Учив його всьому жартома,
Не обтяжив мораллю суворої ...
Освіта була поверхневим, "чого-небудь і як-небудь", а в необхідний набір знань входив тільки французьку мову, вміння танцювати мазурку, "кланятися невимушено" і "наука пристрасті ніжною". Ми бачимо і коло читання молодих людей того часу: сентиментальні романи і латинь "з моди вийшли", і молоді люди захопилися Адамом Смітом, "співаком гяура і Жуана" Байроном та іншими романтичними авторами, а також романами, в яких "відбився століття і сучасний людина зображений досить вірно ". Детально в першому розділі показаний розпорядок дня молодого гульвіси: безцільне марнування життя на бульварах, у ресторанах і театрах, на безтурботних бенкетах. Ми бачимо і одяг головного героя ("надівши широкий болівар"), і його кабінет, в якому є "всі, ніж для примхи рясної торгує Лондон делікатне і по Балтіческім хвилях за ліс і сало возить нам", докладно описано і меню в ресторанах:
Перед ним roast-beef закривавлений,
І трюфлі, розкіш юних років,
Французької кухні кращий колір,
І Стразбурга пиріг нетлінний
Між сиром лімбургскім живим
І ананасом золотим
Особливо повно представлений театр того часу - його репертуар, артисти, відомі драматурги:
Чарівний край! Там у старі роки,
Сатири сміливий володар,
Блищав Фонвізін, друг свободи,
І здатність Княжнін;
Там Озеров мимоволі данини
Народних сліз, оплесків
З дитинства Семенової ділив ...
Не менш докладно описаний і побут помісного дворянства. Пушкін досить багато часу жив у своєму маєтку Михайлівське і добре знав життя провінційних поміщиків. Про життя селян він міг судити з розповідей своєї няні Аріни Родіонівна, чий образ частково створив в особі няні Тетяни Ларіної. Автор показує заняття повітових поміщиків: їх зустрічі, бенкети, свята, роботи, соління грибів, розмови "про сіножаті, про вино, про псарні і своєї рідні"; коло читання: сентиментальні романи і сонник Мартина Задеки. Про життя провінційного дворянства ми можемо судити на прикладі родини Ларіним, занять старої Ларіної:
Вона їдь по роботах,
Солила на зиму гриби,
Вела витрати, голили лоби,
Ходила в лазню по суботах ...
Автор знайомить нас із традиціями та звичаями, відзначає ознаки "милої старовини", що зберігається ними.
У них на масниці жирної
Водилися російські млинці;
Два рази на рік вони говіли;
Любили круглі гойдалки,
Подблюдни пісні, хоровод ...
Тетяна, улюблена героїня Пушкіна, втілює в собі ідеал російської жінки, вона була близька народу, ввібрала в себе його дух:
Татьяна вірила
Простолюду старовини,
І снам, і карткових ворожінням,
І прогнозам місяця.
У сьомому розділі показана патріархальна Москва. Її опис дуже. схоже на грибоєдівськ, що не. випадково. Автор зайвий раз хотів підкреслити її патріархальність, вірність традиціям, консерватизм:
Але в них не видно зміни;
Все в них на старий зразок;
У тітоньки княжни Олени
Все той же тюлеві очіпок;
Всі білиться Ликера Львівна,
Все те ж бреше Любов Петрівна,
Іван Петрович так само дурний,
Семен Петрович так само скупий ...
Але, на відміну від Грибоєдова, Пушкін все-таки любить Москви саме за її душевність, теплоту і прихильність національним традиціям. Він захоплюється її багатою історією, її багатими військовими подвигами:
Даремно чекав Наполеон,
Останнім щастям упоєний,
Москви Навколішки
З ключами старого Кремля:
Ні, не пішла Москва моя
До нього з повинною головою.
Не свято, не прийомний дар,
Вона готувала пожежа
Нетерпляче героєві.
Крім замальовок життя Росії, даних безпосередньо у оповідної частини роману, багато чого ми дізнаємося і з авторських ліричних відступів. Постійно перериваючи розповідь роману своїми зауваженнями, автор повідомляє нам свою думку з приводу тих чи інших подій, дає характеристики своїм героям, розповідає про себе. Так, ми дізнаємося про друзів автора, про літературне життя, про плани на майбутнє, знайомимося з його роздумами про сенс життя, про друзів, про любов і багато іншого, що дає нам можливість скласти уявлення не тільки про героїв роману, про життя російського суспільства того часу, але і про особу самого автора. Це зайвий раз підтверджує слова Бєлінського про те, що роман Пушкіна "Євгеній Онєгін" - це "енциклопедія російського життя" першої чверті XIX століття.