adsens
Балада «Івікови журавлі»
Ви, журавлі під небесами,
Я вас у свідки покликом!
Та вдарить, залучений вами,
Зевеса грім на їх голову.
В. Жуковський
Василь Андрійович Жуковський - чудовий російський поет, одним з перших вітчизняних ліриків став розвивати у своїй творчості жанр балади. Мабуть, за життя Жуковський-балладнік користувався більшою популярністю, ніж лірик. Його балади - це своєрідний "театр пристрастей", в якому всі емоції і пристрасті доведені до межі, вчинки героїв непередбачувані, а їхні почуття мінливі. "Івікови журавлі" - переклад балади Шіллера. В основу її покладено легенда, згідно з якою мандрівний давньогрецький співак Івік, який жив у VI столітті до нашої ери в Південній Італії, був убитий розбійниками по дорозі на общегреческій свято - змагання. За переказами, вбивство було розкрито завдяки появі свідків - журавлів. Для легенди, яка дійшла до нас, характерна ідея невідворотного відплати. Шиллер ввів новий мотив - вбивця мимоволі видає себе під враженням мистецтва, глибоко впливає на людську душу.
Жуковський усунув важливу для Шіллера психологічну мотивування, але зате підсилив ідею могутнього впливу мистецтва на людину. У Шіллера вбивця викриває себе при вигляді журавлів, тоді як у Жуковського - почувши наближення птахів. Початок балади Жуковського зазвичай, майже повсякденно:
На Посейдоном бенкет веселий.
Куди стікалися чади Гели
Зріти біг коней і бій співаків,
Йшов Івік, скромний один богів.
Балади Жуковського познайомили Росію з європейськими народними переказами. Поет розширював ідейний і художній кругозір російського суспільства, "засвоюючи вітчизняній літературі ще не обжитий нею художній світ".
Багато переклади і перекладання Жуковського стали класичними, хоча поет не прагнув до точної передачі сенсу оригіналу.
Про супутники, ваш рій крилатий,
Досі мій вірний провідник,
Будь добрим знаменням мені.
Сказав: прости! рідній країні,
Чужого Брега відвідувач.
Шукаю притулку, як і ви;
Так відверне Зевес-охоронець
Біду від страннічьей голови.
Жуковський перш за все вловлював тон і дух зразка, переживаючи драматичні ситуації, переймаючись почуттями героїв. Він вирішувалося відступати від оригіналу або доповнювати його; так це трапилося і з баладою "Івікови журавлі". Поет відчував себе повноправним творцем, він як би складав баладу на задану тему, і впевнена рука майстра залишала на них печатку самобутнього обдаровання, в чому поет віддавав собі повний звіт. В одному з листів Гоголю він писав: "Я часто помічав, що у мене найбільш світлих думок тоді, як їх треба імпровізувати у вираз або доповнення чужих думок". Так, дійсно, це скоріше не переклади, а імпровізації на тему, талановиті, самобутні, цікаві.
І все, і все ще в мовчання ...
Раптом на сходах вигук:
"Парфеній, чуєш? .. Крик вдалині -
Те Івікови журавлі!
І небо раптом покрилося темрявою;
І повітря весь від крив шумить;
І бачать, чорної смугою
Станиця журавлів летить.
Рано чи пізно, на переконання Жуковського, гуманність пред'явить свій строгий рахунок, таємне стає явним, і всім віддасться за заслугами. Такий загальний благої і мудрий закон, який править світом. Всевидюче доля завжди захищає невинних. Давньогрецький співак Івік переконаний, що життя розумна, що закони Зевса святі й порушив їх буде покараний. І хоча вбивство сталося Івік без свідків, покарання все ж спіткало злочинців.
І блідий, тремтячий, сум'ятний,
Раптової промовою втілений,
Викорінені з натовпу лиходій:
Перед троном суддів
Він притягнутий з своїм клевретів;
Збентежений вигляд, відмінювання погляд
І марні плач був їх відповіддю;
І смерть була їм вирок.
Наперекір жорстокому століття Жуковський в баладах будує свою особливу Всесвіт, де все відбувається по справедливості, як у казці. І якщо зло невідворотне, як в сюжеті балади "Івікови журавлі", то, принаймні, воно буде покарано. У його поетичному світі панує принцип високої людяності.
Блаженний, хто незнайомий з виною.
Хто чистий душею дитячому!
Ми не дерзнем йому услід;
Йому чужа дорога бід ...
Але вам, вбивці, горе, горе!
Як тінь, за вами всюди ми,
З грозою помсти в серці.
Жахливі створення темряви.
Ярлыки:
Без рубрики